Туленков М.В.  Теорія систем і ситемний аналіз у соціології: підручник. – Київ : Каравела, 2023 р. – 596 с.

У підручнику розглядаються генезис та концептуальна еволюція системного світогляду, історичні етапи становлення загальної теорії систем і системного аналізу, а також їхня роль і місце в структурі сучасного наукового знання. У виданні також подається понятійно-категоріальний  апарат загальної теорії систем і системного аналізу, системні закони і принципи, логіка, методологія, методика і методи системних досліджень. Системний підхід у контексті соціологічної науки аналізується в якості продуктивного засобу утворення системних концепцій та визначального принципу вивчення складних соціальних процесів і явищ, а також як універсальна технологія пізнання природи та особливостей соціальних об’єктів у перебігу їхнього  функціонування та подальшого розвитку в умовах глобальних  соціально-економічних, політичних і соціокультурних трансформацій суспільної системи.

Призначений для науковців, викладачів, аспіратів, студентів і усіх тих, хто цікавиться актуальними питаннями формування системного кругозору і світогляду, необхідністю пізнання системних законів і принципів з метою кращого розуміння природи суспільного буття, а також можливістю використання системної методології та системного аналізу в процесі організації та проведення конкретних  соціологічних досліджень.

                                 ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА…………………… 5

Розділ 1.Загальна теорія систем як наукова основа системного аналізу… 9

1.1. Концептуальна еволюція системного світогляду……..………. 9

1.2. Загальна теорія систем як галузь наукового знання …………. 23

1.3. Структура, предмет і функції загальної теорії систем……........ 36

1.4. Синергетика як новітній напрям системних досліджень ......... 60

Питання для самоконтролю та перевірки знань …………………… 73

Список використаної та рекомендованої літератури…................. 74

Розділ 2. Поняття, закони та принципи теорії систем і системного аналізу…78

2.1. Понятійний апарат теорії систем і системного аналізу……… 78

2.2. Закони та закомірності теорії систем і системного аналізу…. 103

2.3. Характеристика принципів теорії систем і системного аналізу 129

Питання для самоконтролю та перевірки знань…………………… 143

Список використаної та рекомендованої літератури……….…… 145

Розділ 3. Система як ключова категорія теорії систем і системного аналіз… 149

3.1. Наукові підходи до інтерпретації категорії «система»….…… 149

3.2. Структурна архитектоніка системних утворень……………….. 165

3.3. Критерії класифікації системних об'єктів …………………..… 180

3.4. Історичні етапи дослідження системних явищ………. .……… 207

3.5. Механізми функціонування та розвитку систем ……….…… 228

Питанння для самоконтролю та перевірки знань……….……..…… 247

Список використаної та рекомендованої літератури……………… 248

Розділ 4. Логіка, методологія та методи системного аналізу… 251

4.1. Сутність і типологія системного аналізу…………………….… 251

4.2. Логіко-методичні засади системного аналізу……….………… 268

4.3. Методологія і методи системного аналізу…………………….. 284

4.4. Системний аналіз у структурі інших методів науки ....………. 388

Питання для самоконтролю та перевірки знань…………….……… 402

Список використаної та рекомендованої літератури……………… 403

Розділ 5. Теорія систем і системний аналіз у соціології………… 408

5.1. Становлення загальної теорії соціальних систем……………… 408

5.2. Системні концепції в теоретичній соціології ………………… 425

5.3. Системний підхід до аналізу сучасного суспільства…….…… 450

5.4. Світ-системний аналіз глобального соціуму………………..…. 463

5.5. Системний аналіз у соціологічних дослідженнях………...…… 476

Питання для самоконтролю та перевірки знань……………….…… 496

Список використаної та рекомендованої літератури……………… 497

Словник ключових понять і термінів теорії систем і системного аналізу… 503

                                                                 ПЕРЕДМОВА

У перебігу різноманітних глобальних змін природного та суспільного буття ключовим завданням суб’єктів управління різних рівнів постає проблема істотного покращення життєдіяльності індивідів і соціальних груп, розв’язання якої стає неможливою без системного осягнення сучасного світу, в основі котрого лежить теорія систем і системний аналіз. Специфіка теорії систем і системного аналізу полягає в їх спрямованості на вивчення складних, комплексних і масштабних проблем і завдань різної природи. У рамках вивчення останніх дослідники все більше орієнтуються не стільки на пізнання самої суті досліджуваних складних проблем, явищ, процесів і об’єктів, скільки на створення необхідних методологічних інструментів і засобів, які дозволяють налагодити оптимальне управління складними системами, а також здійснювати ефективне вирішення наявних проблем і завдань. Виходячи з цього, практичне застосування теорії систем і системного аналізу у соціології дозволяє більш логічно та раціонально формулювати правильні відповіді на більшість важко вирішуваних питань соціального, політичного, економічного та соціокультурного життя сучасного соціуму. Системна теорія та системна методологія не тільки не суперечать, але й суттєво доповнюють сучасні соціальні теорії, концептуальні моделі та різноманітні пізнавально-аналітичні схеми. Більше того, системний аналіз, як один із найраціональніших і найефективніших методологічних засобів загальної теорії систем вважається нині чи не найбільш цінним пізнавальним інструментом дослідження складних соціальних об’єктів, явищ і процесів завдяки комплексності свого підходу та неупередженості висновків. Це зумовлено насамперед тим, що загальна теорія систем і системний аналіз базуються на єдності різноманітних дослідницьких функцій, операцій і процедур, спрямованих на вирішення складних наукових і практичних завдань, перетворення досліджуваних об’єктів і розв’язання проблемних ситуацій. Водночас у науково-пізнавальній практиці теорія систем і системний аналіз більшою мірою спираються на когнітивний потенціал двох основних методів, де першим із них є 6 емпірико-інтуїтивний метод, який забезпечує зв'язок дослідника з реальним світом і дозволяє йому проводити експериментальну перевірку теоретичних побудов, а другим методом є логікодедуктивний метод, який характеризується не стільки строгістю своїх висновків, скільки наданням можливості досліднику вийти за межі численних обмежень, притаманних особливостям вивчення відкритих і живих системних об’єктів. Таким чином, теорія систем і системний аналіз, як синтетична науково-навчальна дисципліна, не тільки відкриває завісу над структурно-функціональними ознаками життєдіяльності природного і соціального світу, але й виступає конструктивним засобом практичної реалізації цілей управління складними об’єктами, явищами і процесами. Конструктивність тут полягає в універсальності та раціональності пізнавальних процедур системного аналізу, які не дозволяють обійти своїм розглядом ті структурно-функціональні чинники, що визначають ефективність управління складними об’єктами в конкретних умовах. Більше того, інтенсивний розвиток системної теорії та системного аналізу є результатом прояву інтеграційних тенденцій в сучасній науці, які не тільки сприяють установленню та розвитку міждисциплінарних зв’язків, але й демонструють їхню спрямованість, з одного боку, на усунення так званих «відомчих» бар’єрів між природничими та соціальними науками, а з іншого, - на предметний синтез наукового знання в єдину та цілісну когнітивну систему. Широке застосування системної теорії та системного аналізу з метою осягнення сучасного природного і соціального світу зумовлене також і цілою низкою причин науково-пізнавального, цивілізаційного, національного, регіонального, соціально-економічного, політичного, екологічного, соціокультурного, кадрового, освітнього та іншого характеру. По-перше, когнітивні (науково-пізнавальні) причини полягають у тому, що ефективне управління соціальними об’єктами і процесами, як незалежний сегмент соціальної теорії базується на трьох видах рефлексії: елементарній, науковій та соціально-філософській. На регулятивну роль останньої, як активної форми суспільної свідомості 7 вказував свого часу ще Г. Гегель, який зазначав, що «філософія керує уявленнями, а вони керують світом». На користь широкого погляду в контексті формування загальної організаційної науки – тектології (як першої версії загальної теорії систем) вказував і наш земляк, відомий вчений О. Богданов, який зокрема писав: «досвід усіх наук показує, що вирішення приватних питань зазвичай досягається лише тоді, коли їм заздалегідь нададуть узагальнених форм і, завдяки цьому, поставленому початку, вирішується маса інших однорідних питань; тому основне значення тектології як загальної організаційної науки у найзагальнішій постановці питань» . По-друге, загально-цивілізаційні причини, які охоплюють людське буття та спрямовують його в єдине еволюційне русло соціального розвитку завдяки впливу певних чинників, зокрема: а) посилення ролі раціональності у житті сучасної цивілізації, яка інтегруючи класичне, некласичне, і постнекласичне розуміння системного світу відображає його в абстрактно-ідеальних моделях; б) становлення інформаційної єдності світової системи, яка спрямовує значні потоки інформації в сферу соціального управління для прийняття оптимальних рішень; в) наростання інтеграційних процесів, яке супроводжується створенням нових центрів світового тяжіння відцентрових сил; г) втрата соціальним простором домінуючої ролі в організації суспільного буття, на зміну котрому приходить соціальний час, який завдає нелінійні параметри життєдіяльності світової системи. По-третє, причини національної ідентичності та соціокультурної визначеності соціально-етнічних спільнот, які є значущими для українського соціуму та зумовлені такими обставинами, зокрема: а) трансформацією та інтеграцією українського соціуму у європейський та світовий простір, що вимагає наукового супроводу процесів скасування старих і утворення нових організаційних структур управління в різних сферах суспільного життя; б) необґрунтованістю реформування вітчизняної системи соціального управління, що веде до неузгоджених дій взаємозалежних соціальних утворень, зокрема, законодавчих і виконавчих структур, центральних, регіональних і місцевих органів управління, а також до загострення кризових явищ в економічній сфері, 8 дезорганізації соціальних структур, руйнування господарських зв’язків на різних рівнях соціальної організації суспільної системи. По-четверте, екологічні причини, які своїми своєрідними стихійними загрозами і масштабними катастрофами ставлять на грань виживання світову спільноту. Значною мірою наявні екологічні катаклізми є результатом неефективної стратегії управління соціальноекологічними та природно-біологічними системами, на які були перенесені технократичні моделі управління, що є неадекватними з природою даних системних утворень та світоглядною спрямованістю людської спільноти. По-п’яте, кадрові причини, які є результатом хаотичного та спорадичного реформування центральних і місцевих управлінських структур, що зумовлює невідповідність наявних програм професійної підготовки фахівців соціально-управлінського профілю, які недостатньо володіють системними інструментами ухвалення управлінських рішень у перебігу нелінійності соціально-економічних і виробничих процесів, до якої адаптується світова економічна система на основі динаміки інноваційного характеру. По-шосте, зрештою, науково-освітні причини, що вимагають принципово інших підходів до реформування системи професійної підготовки вітчизняних спеціалістів, у центрі якої має знаходитись не фактологія, а системна методологія засвоєння нових знань і формування професійних компетенцій, що відповідатиме новітній логіці соціальної поведінки індивідів і соціальних груп у інноваційній новій економіці так званого «зеленого» забарвлення. Перелік зазначених причин підводить до необхідності широкого застосування системної теорії та системного аналізу у різних сферах суспільного життя, передусім, у соціально-гуманітарній сфері, а відтак і включення навчальної дисципліни «теорія систем і системний аналіз» до університетських планів підготовки нової формації фахівців соціально-гуманітарного та соціально-управлінського профілю.