Монография Норма в психиатрическом измерении посвящена представлениям о норме в контексте психиатрической клиники – как современной, так и архаической,– а также в сопряжённых этико-культуральных и социально-философских сферах. Издание адресовано психиатрам и психотерапевтам, специалистам в области клинической психологии, истории медицины, философии, науковедения, социологии, культурологии. Навчальний посібник Психопатологічна синдромологія: психотерапевтичні підходи присвячено діагностиці в психотерапії (як загальній [психо]діагностиці, так і спеціальним діагностичним способам) і психотерапевтичному діагнозу (особливостям його логіки й семіотики, параметрам алгоритмізації й структурування, правилам формулювання та дизайну). Видання адресується лікарям, перш за все психотерапевтам, психіатрам і представникам суміжних дисциплін, а також фахівцям в галузі [клінічної та нейро-] психології, психофізіології, історії [медицини], соціології, філософії, наукознавства, культурології і педагогіки. Окрім викладу особливостей психотерапії, складу, чи частин, психотерапевтичного діагнозу, і власне логіки-семіотики-алгоритму самого процесу діагностики, окрема частина присвячена порівняльному аналізу діагностичних способів і систем (respective діагностичному апарату) різноманітних — основних — методів і методик психотерапії, згідно з розробленою (і наведеною тут) їхньою класифікацією. Фактично йдеться про скомпільовані однойменні рубрики опису методів із «Клініки психотерапії», які були майже без змін використані потім і в «Підручнику психотерапії»; цей матеріал випереджують семіологічно близькі діагностиці позиції: феноменологія поняття і концепти, структура особистості (в останньому випадку йдеться про всю сукупність персонологічних поглядів). Власне, цей посібник і підсумовує усе раніше написане про психотерапевтичну діагностику і психотерапевтичний діагноз. Доцільність нового, окремого тексту — не лише у зручності користування, аж ніяк; спрямовані на єдине завдання, дані й матеріали починають діяти, створюючи особливу якість; виникає інша, централізована навколо система, проявляються інші ракурси й значення загальнотеоретичних суджень і конкретно-практичних констатацій, інша сгруктура-ієрархія,— і навіть інша констеляція базових, примордіальних дисциплінарних атрибутів.